Одразу зроблю важливий акцент на тому, саме кому ця стаття буде НЕ цікавою, НЕ корисною, кому НЕмає сенсу дізнатися більше про головне:
– якщо хтось не хоче бачити власної відповідальності у власній хворобі;
– якщо хтось не готовий залишити все те, що привело його/її до руйнації зору, захворювання очей. Тоді краще не читати цю статтю.
Усім іншим, хто добре розуміє, що особистих змін не уникнути, готовий до них та прагне мати здоровий зір – стаття буде на користь.
Головна мета цієї статті – попередити майбутні хвороби очей у людей (від дітей до дорослих), які зараз мають здоровий зір, мінімізувати зростання вже існуючих хвороб очей у суспільстві, дізнатися про справжні причини порушень та втрати зору, а також про безпечні, вигідні та швидкодієві ліки без оперативних втручань, пігулок та окулярів.
Хтось хоче до мене прислухатися, а хтось не хоче – це справа та вибір кожного. Моя справа – про це говорити, адже мені подобається наголошувати на тому, в чому добре розуміюся, маючи відповідні знання, освіту та певний у минулому практичний досвід допомоги людям.
Розповім Вам одну цікаву історію.
Колись до мене звернулась жінка про допомогу, щоб вирішити конкретні перешкоди в житті, особливо її проблеми у стосунках з чоловіками. В процесі вирішення цих питань, після нашої третьої зустрічі вона звернула увагу, що її зір значно покращився. Разом із цим перестала вдягати окуляри. Тобто вийшло так, що, вирішуючи свої питиння особистого життя, жінка ще й по ходу несподівано, не плануючи цього, вирішила питання здоров’я. Цікавий зв’язок, згідні? Далі розкажу більш у деталях про нього.
Пригадав, як вона тоді написала окремого листа після наших зустрічей, розповідаючи про свою радість та приємну здивованість результатом.
Дійсно, якщо не знати, як цей зв’язок працює, то, здається, як начебто диво якесь трапилось. Втім це цілком природно закономірні та очевидні речі, які, на жаль, не всі знають як працюють. Проте з часом люди все більше будуть у цьому обізнані, що покращить не тільки рівень здоров’я населення планети, а загалом глобально реформує світову медицину.
До зустрічі з тією жінкою я багато років досліджував приклади з історій власного життя, близьких, знайомих та незнайомих людей щодо причин різних хвороб. Дійшов висновку, що всі хвороби люди САМІ собі несвідомо створюють. Хвороби очей – не є виключенням.
До речі, колись про це Сократ влучно сказав : «Як не можна розпочати лікування ока, не думаючи про голову, або лікувати голову, не думаючи про весь організм, так само не можна лікувати тіло, не лікуючи душу».
Розумію, що у когось вже виникають питання. Наприклад, людина народилася з якимись патологіями зору. Як вона сама собі їх створила? Причому тут вона?
Дійсно, тут не вона безпосередньо створила, але їй це вирішувати. Якщо не вирішить, тоді «невирішення» перейде дітям/онукам у спадок далі.
Тому одразу розділяю хвороби очей на 2 головні категорії походження:
- Отримані з народження, які перейшли спадково, через різного роду пам’ять до зачаття, під час зачаття, у період вагітності, у період пологів;
- Надбані (САМОстворені). Коли був нормальний зір, а потім раптом або поступово з часом погіршився чи взагалі людина втратила зір на однє око/обидва ока.
Звісно, серед причин хвороб очей є і такі загальновідомі фактори, як: фізичні, хімічні, біологічні, психічні.
Хочу більше зосередити Вашу увагу саме на 2-й категорії (надбані, САМОстворені), тому що більшість людей й представників сучасної медицини їх вплив не враховують. Сюди можемо додати психічні фактори стану нервової системи людини, тому що майже завжди вони впливають на появу тих чи інших хвороб очей.
До речі, в поняття «психіка» (психічні, емоційні фактори), вкладаю розуміня не про душу людини, як прийнято вважати на загал, а про певні фізіологічні процеси центральної нервової системи, які стосуються головного мозку людини. Душа – це зовсім про інше, що з фізіологією (тілом, головним мозком) людини не має спільного походження, хоча перебувають разом в людині.
Розумію, що багато хто з науковців та психологів зі мною не погодяться, але це добре. Вони ж також люди, тому можуть чогось і не знати, не все або щось не дослідити. Тим більше, наука також не стоїть на місці, адже те, що вчора було досліджено «червоним», з часом може стати «зеленим». Кому цікаво, прочитайте мої дослідження щодо цього в авторський книзі.
Чому зараз більше акцентую увагу саме на 2-й категорії?
І це не тому, що перша не важлива. Річ у тім, що із 1-ю (хвороби очей, отримані з народження, спадкові) треба зовсім інакше працювати, адже вони стосуються не тільки однієї людини. Там є певні особливості, ланцюг цілого кола осіб.
Жінка, про яку вище згадую, за моїм визначенням, належить до 2-ї категорії. До певного віку її зір був у нормі, а потім вона почала погано бачити вдалину. Розвинулась короткозорість. Одягла окуляри. Носила їх десятиліттями до нашої зустрічі.
З першої зустрічі, коли ми спілкувалися про її історію життя, особливо звернув увагу, як вона болісно реагувала, коли згадувала про колишнього чоловіка та їх стосунки. Не буду розповідати всі деталі, а скажу ключове. Приблизно через 3-4 речення вона промовляла і повторювала: «Я його ненавиджу».
Сказав їй, що допоки її так чи інакше болісно чіпляє думка/згадка про колишнього, вона не зможе будувати нормальні бажані стосунки з чоловіками взагалі. Проте і зустріти бажаного чоловіка їй буде складно. Або якщо пощастить і зустріне, то згодом ті стосунки, найімовірніше, зруйнуються.
Поступово, коли з’ясував звідки йде коріння її ненависті до чоловіка, детально їй розказав, як цей ланцюг працює та де вона САМА зав’язала вузли. Допоміг їй, як ті вузли розв’язати, дав деякі рекомендації щодо того, що вона зможе зробити вже без моєї допомоги. Зробивши все це, жінка не тільки змінила свої реакціїї на колишнього чоловіка, а почала добре бачити та перестала одягати окуляри.
Тепер пропоную Вам детальний аналіз зв’язку між ненавистю та очима, а точніше хвороб очей.
Розберемо НЕНАВИСТЬ по цікавим шматочкам.
Ненависть – це емоція. Вона не одразу опановує людиною, а має поступовий зріст від іншого стану. Спочатку людина гнівається на щось або на когось (злиться). Це нормальна фізіологічна реакція її психіки (НЕ Душі, а головного мозку). Це так само нормально, коли наше тіло фізіологічно чутливо реагує на гарячу та холодну воду або на дотик до вогню. Відповідно від реакції на такі зовнішні подразники ми отримуємо інформацію про безпечність/небезпечність і таке інше. Далі робимо висновки щодо подальших дій, корегуємо їх. Коли, наприклад, з водою та вогнем людям просто впоратися, то з гнівом (злістю) дуже складно. Хоча принцип дії тут однаковий.
Якщо б всі люди одразу розуміли, ЯКУ важливу інформацію їм дає гнів (злість) на щось або на когось, тоді гнів не зростав би та не перейшов до іншого стану. В такому разі відбувається ігнорування власного гніву, який пригнічується всередині людини. З цього моменту починається поступова руйнація тіла, зростанням якоїсь майбутньої хвороби, інколи зростанням якоїсь майбутньої трагедії, нещасного випадку.
Не думаю, що хтось при контакті рукою з вогнем, отримавши невеликий опік, буде й надалі тримати руку у вогні, нічого не змінюючи, не корегуючи власної поведінки. Чи не так? На жаль, з гнівом (злістю) люди роблять навпаки, тому мені і не дивно, чому потім у багатьох починаються цілком очевидні руйнівні процеси.
Пригнічений, проігнорований гнів (злість) збуджує людину, підвищує її градус тривожності (тривоги). Чим більше зростає рівень тривожності всередині людини, тим частіше з’являється роздратованість. Щось або хтось починає дратувати (бісити).
Чому дратує?
Роздратованість – це також ємоція, яка є наслідком минулого невирішенного/проігнорованого гніву (злості).
Дратування (роздратованість) – це реакція головного мозку (центральної нервової системи) на щось ЗАЙВЕ, внаслідок якихось невірних дій чи бездій (ігнорування чогось у собі), що заважає тілу. Тому, в такий протестний спосіб саме через роздратованість ТІЛО (мозок) подає про це сигнал людині.
Якщо ж людина хоче розуміти природу такої власної реакції і почне правильно діяти – це добре. Якщо її стан на цьому етапі буде також нею проігнорований – це погані новини для неї, як і майбутні наслідки.
Завжди варто пам’ятати, що коли людину щось дратує або хтось – це говорить і про те, що всередині такої людини є якийсь негатив по відношенню до її оточення. Зазвичай цей негатив відзеркалює якесь внутрішнє незадоволення собою (протистояння), тобто людина сама собі не подобається, пагано до себе ставиться. Чому не подобається? Тут би порадив: звертатись до фахівців, щоб вирішити цю проблему, а точніше – її причини.
За ігнорування роздратованості в стан людини найчастіше й згодом потрапляють більш важкі та небезпечні ємоції, такі як: огида, помста, зневага, сварливість, ворожість, ненависть та презирство.
Взагалі, має значення контекст, якого та чи інша емоція стосується (певна думка, ситуація). Відповідно до цього «чіпляє» (руйнує) той чи інший орган.
У даній статті ми розглядаємо хвороби очей й контексти, пов’язані з ними, тому про інші хвороби читайте в уже опублікованих або наступних статтях.
По простому кажучи, пригнічений/застійний/проігнорований гнів (злість) руйнує головний мозок людини. У залежності від руйнації (впливу) на певні ділянки мозку, контексту, далі руйнуються відповідні органи/системи організму.
Очі (зір) – це про ПОГЛЯД, якщо загально. Коли людина когось ненавидить, зневажає – це про те, що «я тебе (або щось) не хочу бачити». Тим часом «я не хочу бачити» стає самонавіюванням, як самопророцтво, що згодом здійснюється.
Вам тут все зрозуміло? Якщо є питання, тоді пишіть мені в коментарях під статтею.
Коли від якоїсь людини інколи або часто чую що вона когось/щось ненавидить, то мені цілком зрозуміло, що в неї вже є або згодом будуть проблеми із зором.
Зараз ще розповім Вам про деякі хвороби очей та їх причини, адже ненависть – це не єдина причина.
У дитинстві я приблизно пів року ходив в окулярах. Лікарі поставили діагноз – косоокість. Із народження зір був у нормі. У 6 років батьки звернули увагу, що моє ліве око трішки «косить». Додатково, окрім так званої традіційної медицини, батьки звернулись до знайомої бабусі, яка молитвами вичитала з мене деякі переляки. З того часу до сьогодення мій зір у нормі.
Цей власний випадок з дитинства ретельно вивчав, коли після 30 років почав цікавитися причинами різних хвороб у людей.
З позиції досвіду, знань та багатьох досліджень стала зрозумілою моя причина тодішньої косоокості. Батьки в дитинстві інколи мали різні погляди на ті чи інші речі, які мене також стосувалися. Тоді не розумів, кого слухати – батька чи матір. Боявся зробити вибір на сторону когось одного. Проте думав, що, вибравши когось з них, я наче зраджу іншого. Від того відчував ще і провину за це, було почуття ненависті до себе. Ну, Ви мене зрозуміли, що це провокує розфокусування погляду дитини, як у дві різні сторони. Ось так приблизно народжується несвідомо САМОстоврена косоокість.
Нікого не заохочую йти до «бабусь», а розповів власний досвід. Проте молитви також гарно діють. Головне, добре знати цю людину та мати довіру до неї.
До речі, саме з молитов чинців в Україні розпочала власний шлях так звана традиційна медицина. Почитайте історію медицини, кому цікаво.
Знаю, що проблема косоокості у дітей – дуже актуальна сьогодні, і це, на жаль, зростає. Тому раджу батькам: самим йти до спеціалістів і дітей своєчасно водити. Окуляри – це не ліки, а лише профілактика. Уберете справжні причини проблеми зору – і Ваші діти не знатимуть про окуляри та будуть мати здоровий зір.
Чому різні хвороби очей?
Як уже зазначив вище, багато чого залежить від конкретної ємоції та стану, у який вона перейшла, а також характеру самонавіювання, тобто який сценарій своїм очам людина прописує.
На завершення цієї статті хочу акцентувати Вашу увагу на 3 сценаріях, які зустрічав у людей, а також небезпечних висловів. Відповідно до них, люди САМІ собі створювали різні хвороби очей від косоокості та близорукості до катаракти та глаукоми.
- «Не хочу бачити своє минулє». В цьому сценарії людина щось не хоче бачити, закривиє очі на когось, на щось, на якусь неприємну ситуацію загалом, свідком якої була. При спогаді про яку їй одразу стає моторшно або погано, з’явлються якісь фізіологічні маркери: підвиищується тиск, з’являється пітливість, відчуття кома у горлі, каменя на сердці, важке дихання і таке інше. Пригадав, як колись у мене на консультації була жінка. Вона розповіла, як в дитинстві з подружкою сходами спускались на перший поверх будинку. Ліфт не працював. Коли спустились, жінка нажала на кнопку виклику ліфта. Відкрилися двері, а в середині бачить, що чоловік мертвий висить на мотузці. Я тоді зрозумів, що саме ця ситуація стала причиної її проблеми із зором. Ми ту історію пропрацювали і нормальний зір повернувся до неї;
- «Не хочу бачити своє сьогодення». Людині не хочеться бачити те, що в її житті зараз. Тобто щось або хтось людині не подобається, а вона мовчить про це, терпить, закриває очі на правду, а насправді бачити це або когось не хоче у своєму житті.
- «Не хочу бачити своє майбутнє». Тут можуть бути різні страхи перед майбутнім та невпевненість у ньому. Особливо небезпечний – старах майбутніх невдач. Такі люди взагалі неясно бачать своє майбутнє та себе в ньому.
Якщо Ви говорили або говорите такі небезпечні висловлювання:
- мені боляче бачити це (дивитися на це);
- йди від моїх очей;
- щоб мої очі тебе не бачили;
- більше бачити тебе не хочу;
- бачити тебе не можу (не хочу);
- очі на лоб лізуть;
- очі розбіглися (очі розбігаються);
- я на ці речі закриваю очі;
- я тебе ненавиджу.
Їх потрібно позбутися. Щоб уникнути якогось з цих висловлювань, варто йти в історію його походження, а саме де, коли та від кого воно до Вас причепилось. Просто його замінити на інше, накшталт якоюсь афірмацією – це не спрацює. Якщо хтось хоче, щоб афірмація спрацювала, то варто її на чистий грунт саджати, тому і кажу, що спершу варто очиститись від брудного – першопричини. Не все так просто, як комусь може здаватися. Позитивна афірмація – не ліки для мозку, а один із засобів додаткової профілактики.
Краще, звертайтеся до фахівців, хто в цьому добре розуміється, має досвід, знання і відповідний світогляд.
Якщо Вам стаття сподобалася, поділіться нею з друзями!
Бажаю Вам, щоб Ваші очі завжди добре бачили!
Будьте здорові!
