Чому фізичний терапевт – НЕ реабілітолог

Звернув увагу, що в Україні, як в середовищі серед цивільних людей, так і серед пацієнтів та медичних працівників в закладах охорони здоров’я часто не знають або плутаються, хто такий фізичний терапевт та які його професійні межі компетентності, чим може бути корисний закладу де працює, пацієнтам, суспільству, державі в цілому.

Це пов’язано з пострадянськими підходами до відновлення пацієнтів, а також браком знань про сучасні підходи до реабілітації, хто належить до фахівців з реабілітації , про новітні закони  та нормативно-правові акти щодо регулювання реабілітації в системі охорони здоров’я України.

Хтось фізичного терапевта вигадує позиціонуючи якимось невизначеним інструктором, консультантом, або найчастіше – реабілітологом (таких професій не існує, відповідно до Довідника кваліфікаційних професій працівників ВИПУСК 78 Охорона здоров’я затвердженого наказом МОЗ України №117 від 29.03.2002 р.), або фахівцем з фізичної терапії чи реабілітації, фізруком і тому подібне.

Коли незнання від пацієнта та цивільних осіб   – це не проблема, а коли від медичних працівників, то хочеться їм нагадати, щоб, будь ласка, дотримувались принципів медичної деонтології та звертали увагу і на сучасну нормативно-правову базу. Це так само, якщо лікаря-стоматолога називати – офтальмологом, або Петра – Іваном.

Варто зазначити, що на підґрунті незнань про професію фізичного терапевта навіть часто виникають конфліктні ситуації серед  лікарів та фізичних терапевтів (мова йде не про лікарів-керівників відділень, підрозділу). Про це розповім в окремій статті.

Втім давайте зараз детально розберемось хто такий фізичний терапевт, чим корисний для людей, суспільства, ким він керує, що вміє та має знати і чому саме навколо цих фахівців розбудовується сучасна реабілітація не лише в Україні, а в світі.

ФІЗИЧНИЙ ТЕРАПЕВТ –  це провідний фахівець з реабілітації, який відноситься до професіоналів в галузі медицини.

Професія фізичного терапевта є автономною. Виконує професійні обов’язки  в закладах охорони здоров’я, освітніх, соціальних закладах, установах та організаціях державного, громадського і приватного секторів в мультидисциплінарному та монопрофесійному середовищах.

Фізичний терапевт за своєю сферою практики є експертом з профілактики, ідентифікації, оцінювання, терапії, навчання та реабілітації людини, коли її рухові функції та активність порушенні або перебувають під загрозою порушення. Здійснює реабілітаційні заходи з метою припинення або зменшення болю, відновлення функцій тканин, органів, систем та організму в цілому, досягнення нормального рівня здоров’я, фізичної самостійності та активності, оптимального фізичного стану та самопочуття осіб усіх вікових категорій з порушеннями діяльності опорно-рухового апарату, ортопедичними вадами, побутовими, спортивними та професійними травмами, неврологічними, серцево-судинними, респіраторними та іншими захворюваннями та їх наслідками, а також людей літнього віку з віковими ускладненнями. Навчає самодогляду, пересуванню, самостійності у підтримці фізичного стану та здоров’я.

Фізичний терапевт залучений до реабілітації на всіх її етапах і він є тим ядром, навколо якого розбудовувалася система реабілітації у сфері охорони здоров’я України.

Фізичний терапевт самостійно встановлює/складає/виконує цілі/програми фізичної терапії, визначає, чи матиме переваги фізична терапія для конкретного пацієнта, якими методами оцінювання користуватиметься фахівець, які втручання плануватиме і у який спосіб реалізуватиме програму фізичної терапії, аналізує хід виконання програми фізичної терапії, вносить необхідні корективи, співпрацює з іншими лікарями. Керує роботою асистентів та помічників. Консультує родичів та опікунів щодо виявлених порушень та можливих шляхів їх усунення. Здійснює наукову та адміністративну діяльність, постійно удосконалює свій професійний рівень. Бере участь у навчальних програмах як викладач з фізичної терапії та/або клінічний керівник/методист навчальних практик. Формулює пропозиції для покращення надання послуг з фізичної терапії, провадить навчально-методичну роботу з фізичної терапії (семінари, збори, презентації) у своєму структурному підрозділі або закладі.

Фізичний терапевт використовує різні терапевтичні вправи (не плутати з вправами в фітнесі, або радянською – «зарядкою», «фізкультурою»), мануально-м’язові та суглобові техніки, позиціонування, масаж, преформовані та природні фізичні чинники тощо, які ґрунтуються на застосуванні принципів доказової реабілітації (науково доведена ефективність).

До речі, чим відрізняються  терапевтичні вправи та втручання в фізичній терапії від вправ у фітнесі, а також в чому різниця між медичною реабілітацією та спортивною – розповім також в нових статтях.

Умови допуску до роботи за професією фізичного терапевта: вища освіта (магістр) у галузі знань «Охорона здоров’я» за спеціальністю «Фізична терапія, ерготерапія», або вища освіта (магістр) у галузі знань «Охорона здоров’я» за спеціальністю «Фізична реабілітація», або вища освіта (спеціаліст, магістр) у галузі знань «Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини» за спеціальністю «Фізична реабілітація».

ФІЗИЧНИЙ ТЕРАПЕВТ ПОВИНЕН ЗНАТИ: нормальну анатомію людини; нормальну фізіологію, патофізіологію та фізіологію рухової активності; біохімію; кінезіологію та клінічну кінезіологію; основи медичної патології; моторний контроль; теорію та методику фізичної культури; основи психології, педагогіки, соціології, методи обстеження, оцінювання та контролю у фізичній терапії; теорію та методику застосування терапевтичних вправ; терапевтичний вплив преформованих фізичних чинників; мануальні методи втручання у фізичній терапії; методи та засоби профілактики і корекції м’язово-скелетних, неврологічних, кардіореспіраторних та інших порушень на підставі виявлених анатомічних, фізіологічних, патологічних та психосоціальних характеристик осіб різного віку; особливості застосування заходів фізичної терапії при порушеннях діяльності опорно-рухового апарату, серцево-судинної, нервової та дихальної систем, при множинних порушеннях та протезуванні, у педіатрії та геронтології; дослідження у фізичній терапії; організацію систем охорони здоров’я, фізичного виховання, освіти та соціального захисту, основи національного і міжнародного законодавства в цих галузях; основи медичного права; основи наукових досліджень та науково-доказових принципів, планування і виконання експериментальних робіт; основи організації праці, адміністрації та менеджменту в державному і приватному секторах; чинне законодавство України про охорону здоров’я та нормативно-правові акти, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я та соціального захисту, організацію реабілітаційної допомоги; норми і правила ведення фахової звітної та облікової документації; Етичний кодекс фізичного терапевта, права, обов’язки та відповідальність фізичного терапевта; організацію реабілітаційної допомоги; принципи командної роботи; методологічні та практичні засади застосування Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ), Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я дітей та підлітків (МКФ-ДП) та Міжнародної класифікації хвороб (МКХ); досконало володіти державною мовою.

Враховуючи те, що з кожним роком в Україні та світі різноманітні хвороби та травматизація людей лише зростають, відповідно зростає потреба в їхньому активному фізичному відновленні. Проте і не випадково 30 травня 2023 року ВООЗ (Всесвітня Організація Охорони Здоров’я) прийняла резолюцію про «Посилення реабілітації в системах охорони здоров’я».

Тому ключова роль та участь в цьому покладена саме на фізичних терапевтів.

Авторська експертно-аналітична платформа Дениса Левчука «ПРО ПРАВИЛЬНІ СТОСУНКИ МІЖ ЛЮДЬМИ БЕЗ ПАТОЛОГІЇ»