Шановні жінки, дівчата! Мам це також стосується. Буде цікаво! Хочу Вас попередити про можливі наслідки. Зробите чи не зробите – Ваша особиста справа.
Знаю, що багатьом жінкам їхні мами заважають жити. За 5 років проведення психологічних консультацій із жінками чув багато жіночих історій. Майже кожна жінка, яка до мене зверталась, мала непрості стосунки з мамою.
Насправді, чогось приголомшливого зараз Вам не скажу. Більшість жінок це просто знають. Про це просто чули від фахівців, читали в книжках. Невипадково про мам створюють різні ТВ проекти, які показують усьому суспільству актуальність безпечного виховання дітей, фахівці говорять про правильні принципи виховання.
Хтось занотував і вивчив цю важливу інформацію в школах «особистого розвитку», в університетах на семінарах, вебінарах та лекціях. Просто вивчили. Тобто вони все розуміють, але тільки одиниці з них це втілюють у життя.
Натомість їх особисте життя фундаментально не змінюється на краще, адже знову отримують ті самі або схожі наслідки, наступають знову на ті самі граблі. В кращому випадку лише змінюється колір тих граблів, розмір палиці та кількість зубців. Від цього і залежить: як буде погано і боляче чи як буде ще гірше. Хоча на початку все починається добре, як здається.
Сьогодні дуже багато розумних, проінформованих і начитаних жінок, але чомусь мало ДІЮчих.
Чому не діють? Тому що невпевнені у собі та постійно відкладають дії «на потім». Чому невпевнені та відкладають? Тому що бояться власної відповідальності та наслідків. Чому бояться відповідальності та наслідків? Тому що були залякані та знецінені. Коли та ким? Батьками в дитинстві або кимось із батьків, наприклад, мамою.
Ви розумієте, що не про прості речі мова, незручні, неприємні. Тут має бути певна робота із фахівцем, який знайде й заведе у той минулий біль і допоможе позбутися неприємного, яке десятиліттями живе всередині жінки. Самостійно вона це не зробить, тому що її мозок, а саме свідомість, цей процес змін (перебудови) буде блокувати, придумуючи різні відмазки та причини відкладань. Тим часом мозок трішки треба відволікти, адже він обожнює триматися за минулі події, особливо за неприємні, травмуючі.
Це приблизно так само, коли людина поїла, а кишківник від їжі не звільнився. Зрозуміло до чого згодом таке призведе.
Тобто психіка має правильно фізіологічно працювати, як кишківник: прийняв їжу, переварив і звільнився від неї. Це так само, коли людина загнала скалку під шкіру пальця: її треба витягти та обробити шкіру, щоб убезпечити зрозуміло які наслідки.
Коли в психіку людини потрапили неприємні події, які підкріплюються негативними емоційними реакціями (страх, гнів, провина, сором та інші) – вони мають бути пропрацьовані свідомістю та своєчасно ВИЙТИ із людини. Чим швидше, тим краще. Але… .
З огляду на те, що нас цьому раніше не вчили – ні батьки, ні освітні заклади, – не існує суспільного забезпечення та контролю в цьому питанні і сьогодні, тому у більшості людей з цим гострий «психічний закреп», застій. Багато хто взагалі цьому не хоче придавати значення. В наслідок чого з’являються чимало різних проблем та нещасть по здоров’ю, в особистому, сімейному та побутовому житті та в інших справах.
Нервова система не прощає людині «психічного закрепу» та згодом обов’язково помститься за це.
Хто вважає, що їй мама заважає жити, краще усвідомить, що вона САМА собі заважає жити.
Звісно, зараз більш детально розкажу про шкідливість багатьох мам, а також як працює зв’язок залежності від мами, коли наче здається, що «мама псує моє життя», «мама заважає нормально жити», «мама лізе в моє життя», «мама нав’язує свої погляди» і таке інше.
Дійсно, є «шкідливі мами», або назвемо їх «токсичні мами». Можемо ще і так назвати: «мама – психологічний тиран», «мама – емоційний гвалтівник», «мама – аб’юз», «мама – нарцис». Як кому подобається. Суть тут однакова і багатьом загально знайома.
Тепер давайте з такою мамою познайомимося детально, щоб в наступних кроках мати уяву, як жінки потрапляють у цю залежність, яким шляхом та заради чого її варто позбутися. І головне, про що ми поговоримо в цій статті: як її позбутися та протидіяти їй, щоб Ваша мама не смикала Ваші нерви.
На мою думку, «шкідлива мама» – це мама, яка знає, як доньці буде краще, але чомусь робить гірше. Потім, коли зробить гірше, ще і злиться на неї, ображається, що доньці це «гірше», тобто «краще» (в маминому розумінні) чомусь не сподобалось. Згодом, ще і винною доньку за це намагається зробити. До речі, мати, яка показує свою образу на доньку, підсвідомо вважає доньку їй щось винною.
«Шкідлива мама» не вміє будувати з донькою незалежні, тобто здорові стосунки, а будує – залежні (нездорові) з народження доньки, передаючи власні та створюючи їй нові невротичні (патологічні) стани, розлади.
Залежні стосунки – це коли мама донькою постійно несвідомо маніпулює. Ні, вона цьому не вчилась. Просто в маминому дитинстві були складнощі у її стосунках з батьками. Вона виховувалась в напруженій та тривожній атмосфері. Нею також маніпулювали її батьки. Цілком очевидно: як не може вишня наплодити горіхів, так само, наприклад, від невротичної матері не може народитися щаслива донька, емоційно-психологічно стабільна без неврозів, внутрішніх розладів.
Тому інакше (без нашкодити іншим) така матір не вміє будувати здорові стосунки: ні з власними дітьми, ні з чоловіками (чоловіком), ні з колегами по роботі, а головне – із собою.
Разом з цим, це доньці запрограмувало і таку несприятливу модель з дитинства, як «жити без власного вибору». На жаль, так живуть більшість людей у суспільстві, не тільки жінки.
«Жити без власного вибору» – це не про майбутнє і навіть не про сьогодення, а лише про минуле.
«Жити без власного вибору» – це коли ТОБІ щось/когось замість тебе обрали. Часто буває так, що начебто Ви обрали, але насправді, Вас дуже добре «пропрацювали», щоб Ви обрали те, що хочуть ті, хто Вас свідомо або несвідомо схилив до їхнього (не Вашого) вибору.
Приклад. Так чи інакше «шкідлива мама», коли Лера ще дитиною думає про те, хто буде її чоловіком в майбутньому. Втім, вперше свідомо говорити про це з нею почне значно пізніше, а саме десь приблизно у 12-16 років. Деякі мами взагалі не говорять з доньками на теми стосунків з протилежною статтю.
Незалежно від того, говорять чи не говорять, мами у власній підсвідомості вже обрали донькам майбутнього чоловіка. Щоб Ви в цьому і не сумнівались. Скоріше за все, цей образ буде багато в чому схожим на батька Лери, який перебував на піку цукерково-букетного періоду стосунків її батьків. Проте можливий й інший варіант, який досить часто трапляється. Коли мама мріяла про свого бажаного чоловіка, якого так і не зустріла, або зустріла і безмежно любила, а вийшла заміж за іншого. Тобто, коли прийде Лери час виходити заміж, мама через її реалізує власну нездійснену колись мрію.
Звісно, кожна мама хоче, щоб її донька вдало вийшла заміж. Тут ключове «мама хоче». Але чомусь не кожна усвідомлює, що вдало вийти заміж – це не означає бути щасливою жінкою та дружиною у шлюбі. Це різні речі.
Припустимо, Лериній мамі подобаються чоловіки військового та правоохоронного профілю. Більше того, щоб він займав високу посаду, мав певний авторитет, гроші, лідерство, владу. На додачу до цього в пріоритеті, щоб і батько такого чоловіка був також подібного профілю та ознак.
У 18 років Лера зустріла Петра, якого безмежно полюбила, а він її. Петро майбутній історик. Планує займатися викладацькою діяльністю. Дуже закоханий у свою професію. Тим часом на весіллі Лериної сестри з нею знайомиться хлопець Андрій із числа запрошених гостей. Лера йому дуже сподобалась. Ненав’язливо за столом він з нею спілкується і дуже подобається її мамі. Розповів, що навчається на юриста і в майбутньому буде адвокатом, можливо, прокурором або суддею. Потім остаточно ще визначиться. Його батько суддя районного суду міста, а мама відомий адвокат у місті. Так стається, що через 3 роки Лера виходить заміж за Андрія.
«Жити без власного вибору» – це коли з дитинства мріяла грати на фортепіано та навчатися в консерваторії, але чомусь поступила на економічний.
«Жити без власного вибору» – це коли мріяла про власний ресторан, але чомусь працює все життя завідуючою складу.
«Жити без власного вибору» – це коли не хочу йти на день народження брата, але ж незручно…, треба йти: родичі не зрозуміють.
«Жити без власного вибору» – це про відсутність навику психологічної гнучкості та критичного мислення.
«Жити без власного вибору» – це про людей з постійно тривожним станом та переживанням.
«Жити без власного вибору» – це обирати не від власного задоволення, тому що «мені так подобається», тому що «я так хочу», а від якихось страхів, провини та сорому, часто маскуючи це під ілюзію начебто власного вибору.
Переважно на почуттях страху, провини та сорому більшість мам маніпулювали власними доньками в їх дитинстві та продовжують ними маніпулювати (керувати) і зараз. Хоча цим донькам сьогодні 20, 30, 40, 70 або 90 років (не важливо скільки). Більшість з них мають своїх дітей, а хтось онуків, правнуків. Але ця залежність продовжується як кругова порука і буде продовжуватися наступними поколіннями, якщо її не зупинити вже зараз.
Така маніпулятивна модель поведінки мам – це про примус, насильство. Тобто мама тисне на доньку, змушує ненав’язливо або нав’язливо щось зробити на власну користь, чого донька не хоче насправді. Внутрішньо, за звичкою нав’язливих, запрограмованих їй ролей та маніпуляцій із дитинства, донька несвідомо погоджується на них і сьогодні.
Як же мамі відмовити? Як же маму засмутити? Мамі ж не можна суперечити.
Потім донька себе (УВАГА!) переконує у внутрішньому діалозі: Я же хороша, правда?Дійсно, тому що хороша донька не відмовить мамі, хороша донька не суперечить мамі, хороша донька не засмучує маму.
Розумієте, чому доросла донька себе внутрішньо сумніваючись переконує, наче виправдовується перед мамою?
Тому що в дитинстві вона себе відчувала «поганою», завдячуючи системним претензіям, звинуваченням, погрозам, образам й незадоволенням на власну адресу з боку матері. Доньки психіка це ввібрала в себе, як гумка. В результаті дівчинка отримала самовизначення та відчуття: «я погана» або «щось зі мною не так», і це постійно переслідує її сьогодні в дорослому житті. Вона часто або постійно собою незадоволена, як мама нею в дитинстві. Розумієте, звідки це травматичне коріння?
Як доросла донька можете бути задоволена собою в той час, коли мама досі ловить її на ті самі «крючки» з наживками?
Як донька можете бути по-жіночому щасливою жінкою, коли досі перебуваєте в ролі жертви від маминого емоційного та психологічного насильства?
Коли донька спілкується з мамою, яка щось хоче від неї, донька ще голосом їй не встигла сказали «так», а внутрішньо за умовчанням вже на це погодилась. Внутрішнє погодження доньки «так» й надалі буде як компенсаційна модель поведінки, підкріплена страхами в сценаріях руйнівних програм родом з дитинства, щоб раптом не засмутити маму, щоб раптом не бути поганою в маминих очах, щоб бути слухняною дівчинкою. Хоча насправді дочка хоче іншого, тобто обманює себе. Їй здається, що таким чином через самообман, підлаштовуючись під мамині потреби й очікування, готуючи знову і знову до висот власну руйнівну залежність, вона стане «хорошою дівчинкою» замість поганої. Ні, хорошою в такий спосіб для мами точно не стане, а лише погіршить особисте та сімейне життя, а також своє здоров’я.
Така маніпулятивна модель поведінки мам – це не про любов до доньки, адже в любові немає насильства та примусу.
Така маніпулятивна модель поведінки мам – це не про «бажання кращого» донькам, а про егоїзм, гординю матері, небажання чути та розуміти потреби, бажання власної доньки (відсутність співпереживання до ближнього), це експлуатація доньки у власних інтересах. Чому такі матері вирішили, що вони краще розуміють, як краще їхнім донькам?
Згодом є така небезпека: людство не війнами буде знищене, а САМЕ себе знищить – небажанням розуміти та бачити більше.
Усім нам нарешті треба зрозуміти, що неможливо виховати здорових і щасливих людей, а разом із цим щасливе суспільство, на почуттях страху, провини та сорому.
Зверніть увагу! Якщо мама маніпулювала донькою в дитинстві через почуття страху, провини та сорому, то з великою очевидністю, приблизно так само і доньки (коли виростуть) будуть поводити себе зі своїми дітьми. А як інакше? По-іншому їх не вчили. А тому іншому, чому не навчили, звідки воно візьметься?
Кожна жінка повинна забезпечити власних дітей щасливим дитинством, любити їх правильною любов’ю, а не якоюсь там любов’ю від свого хибного уявлення, яка руйнує рідну особистість. Хоча ніхто нікому нічого не винен, насправді винні по-справжньому любити власних дітей – без страхів, без провини і сорому.
Як зрозуміти чи залежна донька зараз від негативного впливу матері?
Все просто. При спілкуванні (або після розмови) з мамою жінка відчуває себе некомфортно, незручно, роздратованою, виснаженою, ображеною, чогось боїться або відчуває сором чи провину/відчуття боргу. Це і є ознака, що мама донькою досі маніпулює (керує), донька у мами, як на повідку.
Напевно, доньки звернули увагу, що у багатьох мам це вже настільки майстерно виходить, що вони майже завжди одразу погоджуються і виконують те, що матір хоче від неї. Тобто вона каже, що хоче, а донька несвідомо виконує. Якщо не одразу, то все одно виконує через деякий час, але ж виконує.
Наприклад. Спочатку мама розповідає про себе: як їй погано, незручно, про труднощі у житті. Згодом обов’язково нарікає, що в неї немає друзів, з рідними також справи кепські – не спілкується з ними, окрім доньки. Потім скаже, що вона залишилась одна. Далі звертається до доньки за порадою чи з проханням:
«Ти ж знаєш, як мамі зараз важко? У мене не залишилось нікого, крім тебе. Як доньку тебе прошу, допоможи мені…».
Чому це працює?
Як уже зазначав вище, саме страх, провина та сором були найпоширенішими почуттями в дитинстві та юності доньки, через які мама маніпулювала нею і досягала своєї мети, маскуючи це під начебто «я ж турбуюсь про тебе».
До речі, ось наведу лише деякі приклади-вирази або схожі на них, які багато хто пригадає зі свого дитинства:
«Ти більше ніколи не отримаєш/не підеш/не поїдеш, якщо…»
«Якщо ще раз ти…, тоді…»
«Ще одне слово почую, тоді пожалкуєш»
«Моє терпіння закінчується…»
«Ти хочеш, щоб я тебе тут одну залишила?»
«Пішли, я сказала, а то зараз чужий дядя тебе забере»
«Тобі не соромно?»
«Інші діти, як діти, а ти…»
«Подивись, яка Оля молодець – навчається на стоматолога, а потім буде гарно заробляти. А ти хочеш стати художником. Кому твої картини будуть потрібні? На них багато не заробиш. Більшість художників у переходах малюють та бідно живуть. Ти таке хочеш майбутнє?»
«Ні в кого нічого не бери»
«Мама переживає»
«Ти в мене зараз дочекаєшся»
«Все, ця тема закрита»
«Це не обговорюється»
«Не йди»
«Не бери»
«Не зв’язуйся»
«Не чіпай»
«Не спілкуйся»
«Тобі маму не шкода?»
«Подивись, на кого ти схожа?»
«Що це ти на себе натягла?»
«Не проси у мене, йди до тата»
«На тебе дивитись огидно»
«Відчепись від мене»
«Якщо цього не зробиш, більше не підходь (не повертайся, не розраховуй…)»
«Як ти мені набридла»
«Скільки разів тобі треба повторювати?»
«Через тебе я (в мене)…»
«Я так стараюсь заради тебе, а ти…»
«Ти невдячна дочка»
«Ти неряха»
«Ти неслухняна»
«Ти неуважна»
«Ти що тупа?»
«Закрий рот, я сказала»
«Ти хочеш мене зганьбити перед людьми?»
«Як мені людям (через тебе) тепер дивитись в очі»?
«Тихіше, на тебе люди дивляться»
«Обов’язково подзвони мені, коли вийдеш зі школи, а потім коли прийдеш додому»
«Бачиш, мама втомилася (мамі погано)?»
«Все. Планшет (телефон, велосипед, зустрічі з друзями) получиш/дозволю тоді, коли добре вивчиш математику»
«Хороша донька завжди слухається маму (батьків)»
Цими та подібними виразами мами ЩО програмують своїм донькам з дитинства? Який приклад показують?
Окрім навіювання донці різних страхів, провини та сорому, що ж тут хорошого? Зрозуміло, що коли матір соромить свою доньку, залякує її, звинувачує, принижує, знецінює – це для матері «ефективні» інструменти контролю доньки, а для доньки – це шкода для її особистості, її майбутнього життя та здоров’я.
Вже багатьом відомий факт, що коли хтось відчуває себе невпевнено, неповноцінно, збитково, тривожно – його легше підкорити собі, зручно керувати ним.
«Шкідлива мама» все своє життя чомусь упевнена, що вона все знає – «я ж мама».
«Я ж мама» – напевно виглядає, як «дуууже» переконливий аргумент. Донці (дитині або дорослій) залишається лише все виконувати і на все погоджуватися.
Насправді багатьом жінкам варто погодитись з неприємною правдою, що їх мама в дитинстві дуже добре «навчила» боятися, соромитися та бути винною. Це «навчання» та «турбота» травмувала їх із середини, адже від неї лише неприємний стан, некомфортні відчуття, емоції та думки. По мірі того, як дівчатка зростали, а згодом стали дорослими жінками – ці травми нікуди не вийшли з них, а жили та живуть роками й десятиліттями всередині й зараз.
Головна проблема не в тому, що мама доньок емоційно-психологічно травмувала, а така, що на ці травми доньки досі не звертають уваги. Відповідно, відсутній сам факт прийняття (визнання) травми. Наприклад, як жінка почне відчувати себе хорошою, якщо спочатку не визнає, що вона відчуває себе поганою? Як бути сміливою завтра, не визнаючи наявність власного страху сьогодні? Як набути відчуття рівноваги та спокою, коли не визнавати наявність тривожного стану? І таке інше.
Невипадково, жінки зараз мають щось одне або багато чого із цього переліку:
- Важко самостійно приймати важливі для себе рішення. Потреба в порадах від інших. Очікування схвалення.
- Коли треба робити власний вибір, часто звучить таке чи подібне: «Не знаю», «не зараз», «не сьогодні», «потім вирішу», «ще не готова», «я подумаю», «не впевнена», «щось себе не дуже почуваю», «вже треба йти, давай потім», «мені треба порадитися з…».
- Дивлюсь, як у інших… . Потім себе з ними порівнюю.
- Свідомо когось ігнорую (інколи/часто кидаю слухавку або роблю вигляд, що слухаю). Можу посеред розмови встати та піти мовчки без пояснень.
- Часто або постійно запізнююсь на зустрічі, або занадто заздалегідь приходжу.
- Постійно кудись поспішаю.
- Хочу все встигнути.
- Маю золоту медаль у школі або червоний диплом в університеті.
- Завжди хочу бути краще за інших.
- Часто перебиваю свого співрозмовника в діалозі.
- Важко знайомитися з людьми, особливо з протилежною статтю.
- Постійно незадоволена своєю зовнішністю (то груди замалі, то очі завеликі, то сідниці не такі, то з носом щось не так і тому подібне).
- Люблю розслабитися із друзями алкогольними напоями щоп’ятниці або по вихідних. Можу інколи сама собі налити і сама випити.
- Алкогольна залежність.
- Наркотична залежність.
- Тютюнова залежність.
- Був викидень або аборт.
- Був досвід розлучення у шлюбі, або в друге, в третє, в четверте одружена… .
- Була у ролі коханки, або зараз перебуває.
- Кажете комусь із близьких та рідних: «Я з тобою більше не розмовляю». Потім можете ігнорувати цю людину пів дня, день, декілька днів або більше.
- Системно задаєте дітям або чоловікові такі питання: «Коли будеш?», «Ти куди?», «Ти уроки зробив (зробила)?», «Чому мене не попередив (попередила)?», «Ти де був (була)?», «Чому слухавку не брав (не брала), коли я дзвонила?».
- Робите уроки за дітей, або робите справи за чоловіка. Тут мова йде про гіперопіку та руйнівну турботу.
- Говорите такі вирази власній дитині: «Ти моє все», «Ти моє життя», «Ти мій сенс життя». Тут про те, коли жінка майже вся або повністю розчиняється в дитині, в чоловікові.
- Хоча б один раз у житті була думка про «не хочу жити» або твердження «я втомилася жити».
- Пішла з дому, або знайшла привід піти з дому. Наприклад, мама так дістала, що пішла ночувати/жити до подружки. Або вийшла скоріше заміж та переїхала до чоловіка, щоб не терпіти постійно незадоволену мною матір.
- Ознаки депресії.
- Заїкання.
- Вам здається, що Вас не цікаво слухати.
- Коли конфліктна ситуація, Ви починаєте плакати або взагалі мовчите, а потім утікаєте. Тобто ігноруєте вирішення проблеми.
- Часто чухаєте/потираєте якусь частину тіла або гризете нігті/губи, накручуєте волосся на палець.
- Часто переїдаєте, або недоїдаєте.
- Зайва вага/ожиріння, або замала вага (худоба).
- Вже не хочете заміж, а хочете бути одна. Ви впевнені, що чоловік Вам не потрібен, що від нього лише страждання і біль.
- Тривожність, дратівливість, часті головні болі.
- Підвищую голос на власну дитину, чоловіка. Інколи або часто можу обізвати, образити, принижуючи порівнювати з кимось, звинуватити, погрожувати, соромити.
- Важко/незручно відмовляти людям.
Як позбутися залежності?
Усім жінкам, які люблять «саморозвиток» і прагнуть знати більше, відомо, що будь-який зовнішній конфлікт людини – це відображення її внутрішнього конфлікту. Тому жінки розуміють, яким мама «псує нерви» і «заважає жити», що вирішення цього конфлікту (залежності) треба шукати не в мамі, а в собі.
Звісно, в мамі також присутній внутрішній конфлікт, але то її справа – чи захоче вона його вирішувати? Скоріше за все, що ні, як і Ваша бабуся і прабабуся не вирішували. Тоді хто, якщо не Ви за це візьме відповідальність? Саме Ви можете це зупинити!
Можливо, хтось Вам і порадив би звернутися до психолога, і це непоганий варіант.
На мою думку, краще, коли одразу йти в психотерапію, адже мова йде не просто про знаходження виходу із ситуації та засобів досягнення певної цілі, а про дитячі травми. Через які жінка, «завдячуючи мамі», має проблемне самосприйняття власної особистості та світу навколо, через що наступає, або з часом матиме різні граблі у житті, які я розписав вище. Гірше за все, якщо це не зупинити, діти їх несвідомо отримають у спадок. Комусь це треба? Або скільки ще цього треба та інших страждань, щоб люди почали звільняти себе від внутрішніх травм?
Ключове, що варто запам’ятати! Незалежно від того, які будуть стосунки жінки з мамою, їй варто звільнитись від психотравм дитинства у спеціаліста.
В майбутньому майже все суспільство дозріє до того, що це будуть робити ВСІ свідомі люди різного віку: жінки та чоловіки, від дітей до дорослих.
Тепер щодо мами
Чому не буду Вам давати поради, накшталт навчитися розпізнавати мамині маніпуляції, розуміти власні емоції та почуття?
Навчитися розпізнавати маніпуляції – це як велика наука, в середині якої ще багато інших наук. Це на роки теорії й практики. А Вам треба вже зараз вирішити питання залежності від мами. Ще певний час піде на навчання розуміти власні емоції та почуття. Окрім цього, важливо не тільки розуміти свої, а вміти читати їх на людях (вербально та невербально). Це також окрема історія з практикою, навичками і часом.
Як поговорити з мамою, коли втомилася терпіти її маніпуляції?
Розумію, Ви скажете, що вже говорили з нею. Ні, заговоріть з позиції лідерки.
Наприклад: Дорога мамо! Я тебе дуже люблю, але маю право жити так, як хочу я. Мені не подобається твоє ставлення до мене, як спілкуєшся, як втручаєшся в моє доросле життя. Мене це не влаштовує. Якщо хочеш нормальних стосунків зі мною, ти повинна поважати мене, враховувати мої інтереси та побажання. Якщо твоє ставлення до мене не зміниться, тоді моє спілкування з тобою зазнає суттєвих змін.
Важливо! Попередьте маму лише ОДИН раз.
Звісно, така Ваша промова буде для мами шоково-неочікуваною. Якщо через деякий час мама не змінить ставлення до Вас, тоді виконайте те, про що її попередили.
Бажаю Вам щастя!
