В 27 років здійснив вчинок, який мене приємно хвилює і сьогодні. Події були настільки насиченими, що 9 місяців пройшли як за один місяць. Завдяки цьому досвіду багато чого переоцінюєш стосовно жінки, дитини та сім’ї в цілому.
Колишній брак сформував у мене одне з вагомих переконань у житті: чоловік у декреті – це круто і дуже корисно!
Напевно, хтось із Вас мене запитає: «І що ж у цьому корисного?»
До народження дитини я і колишня дружина підходили відповідально, як вміли на той час. Готувалися. Хотілося, щоб це було не якоюсь випадковістю, а зроблено в здоровому глузді, на тверезу голову та у здоровому тілі. Через кілька років після весілля народився син. Напередодні пологів дружина йде у декретну відпустку, яка за умовами роботодавця надавалася лише на 6 місяців. А хочеш більше – місце не зберігається. Свою роботу дружина дуже любила. Теж розумів, наскільки вона їй цінна, цікава і поважав її вибір.
Разом шукали вихід і вирішували, що будемо робити після 6 місяців. Розглядався варіант найняти няню, але я був проти.
Вважаю, що неблизька по роду жінка (няня) – це не зовсім на користь, особливо хлопцю. На мою думку, хлопець, вихований нянею, більшою мірою втрачає комунікацію з мамою. Вже в дитячому віці він може набути навички прийняття іншої жінки, яка вкладається в його підсвідомість. Згодом, як наслідок цього, формується загострений дефіцит жіночої уваги до себе. Особливо це може відчуватися з часом до матері, коханої жінки. Водночас є висока ймовірність, що такий чоловік може зраджувати жінкам у стосунках або дружині. Маючи ту внутрішню порожнечу уваги від референтної людини як травму родом з дитинства, такому вже дорослому чоловікові скільки б її не надавала матір або жінка, або дружина, йому все одно тієї уваги буде мало і хотітиметься ще більше. Тому й очевидно, що постійно несвідомо шукатиме її додатково в такий та інші способи.
У силу обставин, що склалися, мама (бабуся) дружини запропонувала бути з дитиною. Цією новиною були задоволені. Всі при роботах і дитина буде з бабусею. Все було добре, але за кілька місяців бабусі не вдалося продовжити далі бути з онуком, у зв’язку з непередбачуваними обставинами. Ця новина застала нас зненацька. На ухвалення рішення було кілька годин. Розумів, що вихід знайдеться.
Коли дружина була у декреті, намагався їй допомагати у всьому, оскільки бачив, що це дуже складно для однієї людини. Мені хотілося, щоб вона іноді відпочивала ввечері та вночі. Багато довелося робити того, що небачено чоловікові, але, відверто кажучи, це все було наповнене задоволенням спільної єдності, де кожен допомагав один одному.
Швидко та усвідомлено приймаю рішення, що з дитиною з 7 місяців і до 1,5 років буду я. Однак це було непросте рішення. Мабуть, найскладніше в моєму житті. Тим більше коли не знаєш як і що там далі буде, не маючи в цьому досвіду. І це ж не на один день побути з дитиною, і не тиждень, а місяці. Якоюсь мірою пішов не за чоловічою природою, як розірвав цей шаблон. Усередині була абсолютна впевненість, що, звичайно, впораюся. Розумів, заради кого і чого це роблю. Це додавало внутрішньої сили та надихало.
Зателефонував на роботу і сказав, що мене не буде близько 10 місяців, але віддалено виконував деякі функції. Крім того, швидко ухвалив рішення здати в оренду майже новенький вантажно-пасажирський мікроавтобус, щоб додатково мати й пасивний прибуток. А потім почалося все найцікавіше.
Коли син ще не навчився ходити, трохи було простіше. Якщо порівняти з тим періодом, коли він пішов, день проходив за годину. Принципово не вдягав йому памперси ні вдень, ні вночі, щоб йому було комфортніше. Винятково це робив тоді, коли ми виходили надвір та каталися у колясці. День у нас розпочинався з того, як син захоче, а не так, як мені зручно.
Почувши перший позивний голос, а разом з ним іноді й запах – це означало, що день почався. Взяв синочка на руки, поклав де м’яко та сухо. Після цього йду класти брудні речі у ванну, повертаюся і йдемо митися. Виходимо, беру чистий одяг. Кладу в ліжечко, залучаючи іграшками. Тим часом поки увага дитини сконцентрована на іграшці, знову переміщаюся у ванну та починаю прати речі сина вручну. Пральна машина в такому випадку, як на мене, не зовсім практичний варіант.
Ну, а якщо Ви не забули сходити до туалету, то це вже вдача дня.
Не бажав уявляти картинку, як хтось нашому 7-місячному синові на заводі виробляє готове харчування і це зробить якісніше за його батьків. Однак я не противник магазинної їжі для дітей, просто вважаю, що всьому прийде свій час. Дивлячись чесно в очі особистій кулінарній уяві, деякі рецепти знаю. Тому це не становило особливих труднощів приготувати синові власноруч із живих продуктів, і, головне, з турботою та любов’ю. Тим паче вмію готувати.
Було зрозуміло, що спокуса готової магазинної їжі досить заощадить мій час, щоб зайвий раз не напружуватися біля плити. Цікаво, а для дитини тоді в чому цінність такої економії?
Якщо запитати у Вашої дитини:
– Ти яку пюрешку будеш їсти, магазинну чи приготовлену татом?
Або, скажімо, на хвилину уявіть, що Вам зараз 1 рік і ви чудово розмовляєте. Тепер питання особисто Вам:
– Синку, ти яку пюрешку будеш їсти, придбану в магазині чи приготовлену татом або мамою? Скоріше за все більшість обере їжу батьків.
Повертаюся до того, як розпочинався наш день. Після ранкового прання брався до приготування сніданку.
Здебільшого робив мікс із домашнього сиру та банана. Відразу навчив сина їсти самостійно з ложки та без чиєїсь допомоги. Тривалість сніданку від цього коротшим не став, а навпаки.
Далі були збори на вулицю, годину як мінімум, якщо в теплу пору року. Взимку збиратися було довше і без веселих перешкод не обходилося.
Вдягаю спочатку дитину, кладу в коляску. Відчиняю вхідні двері навстіж спеціально для невеликого протягу. Тим часом одягаюся на ходу, і ми швидко виходимо з дому, щоби малюк не спітнів. У тому віці, коли дитина ще не навчилася ходити, прогулянка всередині коляски. Повноцінно зрозуміти, що таке прогулянка з дитиною буде ясно, коли малюк навчиться ходити. Саме тоді й необхідно пильно дивитися за ним.
Погуляли, а потім додому на обід.
На обід готував суп із подрібнених овочів, і за кілька годин укладав малюка спати.
Денний сон дитини найчастіше тривав до 2-х годин, тоді просто хочеться сісти чи прилягти на 15 хвилин. Натомість заздалегідь готував полудень, завантажував пральну машину, складав розкиданий зранку одяг, який перевертав в пошуку потрібного після ранкового підйому. Це були неймовірні дві години, щоб багато чого встигнути зробити.
Прокинувся малюк. Трохи пізніше поїли зернову кашу чи картопляне пюре. У цей раціон завжди додавав відварене м’ясо птиці чи телятини, подрібнене на блендері. Погралися, поспілкувалися і збираємося на прогулянку, де й зустрічали маму з роботи.
Коли приходила дружина, у мене з’являлося більше вільного часу, але з укладанням малюка спати, знову приходив у тонус, тому що це могло бути довго. Міг заколисувати годину і більше. Завдання було захитати на руках і тихо покласти в ліжечко, тому що малюк у самому ліжечку не завжди засинав. Часто в момент укладання він одразу прокидався, а потім по-новому доводилося заколисувати. Були періоди заколисування і по декілька годин, а іноді й більше. Крім того, іноді прокидався серед ночі й знову вставав і заколисував.
З кожним додатковим кілограмом ваги малюк ріс. Завдяки цьому накопичувалася втома його матері з кожним заколисуванням на руках. Її жіночні руки, безперечно, відчували різницю з 5 кг та до 10 кг на той момент.
– Відпочивай, – казав я.
На цьому її заколисування закінчувалося.
Багато чого побачив у цей період, навчився та зрозумів. Безумовно, і спостерігав за татами та мамами щодо їх дітей під час прогулянок. Вони то на дитячих майданчиках були у мене як на долоні, а особливо мами. Цікаво було спостерігати, як вони поводять себе з власними дітьми, що та як говорять. З багатьма потоваришував настільки, що почали запитувати рецепти каш, супів, м’яса та іншого. Іноді залишали ненадовго доглянути й своїх дітей, якщо їм треба було відійти. Від таких жінок постійно відчував якусь людську радість, задоволення та повагу, що допомагав дружині, дбав добре про сина, і пішов на такий крок, яким вони були приємно здивовані.
Бачив і чимало таких жінок, які невербально з прихованою агресією реагували. Деякі з осудом натякали, що не чоловіча справа бути в декреті, їх це дуже дратувало. Напевно, вони краще розуміються на не своїх справах. Можливо і заздрили.
Звичайно, це не всі епізоди моєї так званої декретної відпустки, розповідати можна багато чого. Головне, що це був один із важливих та прекрасних періодів у моєму житті, у якому жив із задоволенням.
Розумію більшість жінок-мам. Це неймовірна і непроста праця, яка припадає на тендітні жіночі руки. Крім того, багато жінок ще намагаються гарно виглядати для своїх чоловіків, приготувати, випрати, прибрати й сили знаходити на ще багато чого. Не завжди в цей період у жінок виходить все добре, але нічого страшного немає. Тому чоловік особливо має бути опорою та оберегом для дружини в декретному періоді, і пройти його разом, щоб для всіх було краще.
Цікаво, а ви як думаєте? Поділіться в коментарях.
