Пропоную вам власний детальний аналіз, який оголить всю правду про зникнення, мовчання колись відомих та славетних українців. Я хочу не засудити дії когось, а висловити свою громадянську позицію щодо цього. Сподіваюся, що комусь вона буде не просто цікавою, а корисною. Відкриє деякі нові погляди, щоб зруйнувати чиїсь намагання просувати руйнівні для суспільства наративи через певні маніпуляції. Власне, давайте про все спочатку та послідовно. Ходімо в їх минуле та уявімо реально, що відбувалося.
Багато років тому в одній українській родині народився хлопчик. Ще в одній родині народилась дівчинка. Час від часу народжувались хлопчики та дівчатка в багатьох українських сім’ях. Вони були такими дітьми, як і всі інші: ходили в дитсадочок, гралися іграшками, часто раділи, а інколи сумували або плакали, любили маму, тата, бабусю, дідуся й інших родичів. Хтось із них мріяв, коли виросте, стати космонавтом, актором, кухарем, співаком, композитором, аграрієм, спортсменом, телеведучим, лікарем, президентом або депутатом, міністром, вченим, економістом, юристом, енергетиком або інших справ професіоналом. У цих дівчат та хлопців були власні кумири, на яких вони рівнялися.
Для перших, наприклад, хлопців, прикладом був тато-військовий, тому хлопчик, коли виросте, мріяв стати як тато – військовим. У дівчинки, наприклад, мама була бухгалтером, тому доня, коли виросте, мріяла стати як мама – бухгалтером. Комусь з них любов до відповідних професій перейшла не через наявний приклад й досвід тата, матері, а з народження через ген когось з їх предків.
Для других були за приклад не батьки або хтось із рідних та близьких в контексті обрання професії, а відомі люди з сучасного телебачення, погляд на їх зіркове життя в державі та світі, тому вони прагнули бути в майбутньому як вони, щоб обов’язково досягти великих успіхів та слави.
Що в першому варіанті, що в другому – це не погано, але є ключова різниця – причина, яка під завершення цієї статті буде несподіваною розв’язкою. Звісно, що хтось з тих юнаків та дівчат, які наведені в першому прикладі, також стали відомими. Хоча їхні батьки або родичі, на кого вони колись рівнялися, були в більшості своїй не публічними особами. В другому прикладі зовсім інші прагнення та амбіції щодо набуття суспільної слави, популярності, влади, визнання.
На жаль, у більшості з цих людей (другого прикладу) з дитинства спочатку несвідомо, а потім свідомо з роками формується головна мета життя саме заради вище перерахованих амбіцій. Тобто, людина потрапляє у власну пастку, адже ще з дитинства її головною метою насправді виявляється любов до слави, популярності, влади, визнання. Проте обрана професія в такому випадку не більше ніж просто засіб (інструмент), який людина використовує задля досягнення «зіркової слави» як мети. Я далі поясню, до чого веду і чому це пастка.
Крім того, є велика різниця, що стало драйвером щодо вибору професії: прагнення бути корисним (корисною) людям через свою любов до обраної професії або спершу було прагнення бути відомим (відомою), спрага слави та влади?
У чому різниця між першими та другими?
Перші обирають любов до професії. Про славу або «зірковість» не мають і думки. А проте, це не означає, що такі люди не можуть бути відомими, стати зірками. Багато хто з них здобули славу, але не прагнули цього.
Другі обирають любов до слави й ідуть до цього з дитинства, використовуючи більш зручну та вигідну їм для цього діяльність. Ці люди також стають відомими, але є суттєва різниця.
Перші та другі мають різне ставлення до слави й розуміння її. Відповідно, других людей, слава, коли її досягають, з часом руйнує та ганьбить, а перших – робить людянішими та мудрішими. Варто враховувати, що слава – це завжди є і влада. Владою ці люди також по-різному користуються.
Для перших, влада – це коли «для людей», а для других, в переважній більшості, влада – це коли «для мене». Я звернув увагу саме на ці дві основні стратегії, якими люди йдуть до «зірок».
Стратегія «для мене» – це не стабільна стратегія, щоб розраховувати, що такі люди будуть на 100% відданими в будь-якому партнерстві (стосунках) з дружиною або чоловіком, партнером по бізнесу, родиною, сім’єю, суспільством, державою, колективом, прихильниками, вболівальниками. Партнерство з ними – це завжди певні ризики.
Стратегія «для людей» – це, навпаки, стабільна стратегія. Такі люди віддані та вірні в будь-якому партнерстві (стосунках).
На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну багато відомих українських «зірок» раптом зникли з публічного простору. Багатьох українців це дуже обурило, їм було боляче. Мова йде не про конкретні особистості, а взагалі.
Тепер ще детальніше. Поміркуємо разом. Людина хоче бути відомою. Чи може людина без уваги та довіри інших людей до себе стати відомою? Звісно ж, ні. Має привернути увагу до себе, сподобатися своїми діями. Наприклад, співак або співачка, яких майже ніхто колись в Україні не знав і не чув на великій сцені, з часом почали подобатися своїми піснями десяткам друзям. Потім сотням, тисячам, а згодом мільйонам українцям.
Тобто, визнання, відомість та славу такий співак або співачка отримали завдяки кому? Звісно ж, завдяки людям – своїм прихильникам. Прихильники приХИЛИЛИ свої серця, мізки та душі в сторону цих співаків або співачок, зробили їх зірками. Люблять їх, приходять на концерти. Платять ще й за це гроші, купуючи квитки. Такі «зірки» в хорошому сенсі прив’язали до себе мільйони українців, які звикли до них, люблять їх.
Чи розуміли ці зірки, коли ще не були відомими, що за зірковий шлях треба нести суспільну відповідальність? Чи розуміли вони, що чим більше відома особа, тим більша відповідальність перед людьми?
Не випадково є таке відоме прислів’я: «Ми відповідальні за тих, кого приручили». Приручили мільйони, а хто і десятки мільйонів українців, а коли росія війною прийшла до нас, деякі «зірки» десь зникли? Залишили своїх, хто їх годував, хто їх популярністю й славою нагородили? Це така подяка? Це про відповідальність чи її відсутність?
Водночас такі «зірки» та їм подібні зрадники заподіяли українському народові суспільно-колективну психотравму, від якої, на додачу до всіх інших травм через терористичну війну росії проти українського народу, люди ще багато років можуть мати неприємні наслідки на здоров’я. Такого роду колективні травми руйнують не просто людську особистість, а велику частину суспільства. А це вже, як на мій погляд, стосується національної безпеки.
У такі часи, коли біда прийшла в наш український дім, УСІ відомі особи особливо мають бути РАЗОМ з народом України, як це багато хто публічно і відкрито роблять, наприклад: спортсмени, журналісти, співаки, відомі підприємці, політики та багато інших.
До речі, наш Президент України Володимир Зеленський показує гарний приклад в цьому – КОЖНОГО ДНЯ. Наш Президент – мудра людина. Добре видно, що він усвідомлює свою величезну відповідальність перед Україною, кожним громадянином України, який обрав його і навіть перед тими, хто не обирав. Українці надали йому свій людський Прапор довіри. Уявляєте, що б сталося з Україною та українцями, якби Президент виїхав з України, адже йому пропонували це на початку повномасштабного вторгнення росії? Що б українці тоді відчули?
Так само ми надаємо свій людський Прапор довіри всім іншім публічним особам суспільства, держави. Наш ГОЛОС ДОВІРИ всіх їх зробив відомими. Якщо хтось думає з тих зірок або відомих осіб, що вони нікому нічого не винні, то це маніпуляція як спроба підмінити поняття та сховати правду. Якщо хтось з них не готові нести відповідальність за свою славу, владу, популярність у суспільстві, державі – то хай і не стають на цей шлях, адже він лише для сміливих, вірних та відданих людей.
За славу та популярність треба платити, платити любов’ю до людей. Багато хто відомими ставали та славу мали, але мало хто зміг це відповідально утримати без суспільної ганьби.
Припустимо, діти живуть в одному будинку з татом та мамою. Все чудово. Раптом діти прокинулися одного ранку, а тата вдома немає. Десь зник. Не телефонує, не пише, не з’являється. Згодом з’ясувалося, що тата десь бачили з іншою жінкою. Приблизно так деякі «зірки» вчинили з українцями. Такий собі метод – ігнорування.
Тепер зайдемо з іншого боку.
Що таке ігнорування?
Ігнорування – це один зі способів маніпулювання людиною, групою людей як пасивний прояв агресії та емоційного насильства. Тут ключове слово – насильство. Коли улюблений співак чи співачка, або інша улюблена референтна особа для певної частини суспільства проявляє свою байдужість до цих людей, ігнорує їх, мовчить про війну – це сприймається як удар, приниження, зрада, образа. Кожна людина й усе суспільство в тяжкі часи прагне відчувати допомогу, захист, безпеку, увагу від близьких та рідних. Завжди відомі та публічні люди мають авторитет та вплив на формування громадської думки в суспільстві, тому більшість розраховує почути думку саме від таких людей, сподівається на їхню участь, допомогу, розуміння, співпереживання.
На жаль, деякі «зірки» обрали інший, цинічний, нелюдяний шлях, які так і не зрозуміли, що їх прихильники – це ЛЮДИ, яких треба любити, а не використовувати заради досягнення власних амбіцій. Це урок усім нам, українцям, адже маємо більш уважно з критичним мисленням обирати: де справжня зірка, а де просто зіркові крадії уваги величезної кількості громадян суспільства. Поманіпулювали та зникли.
Ставлю риторичне питання: Заради чого ЩЕ певні «зірки» створили таке емоційне насильство над мільйонами українців? Головна мета ж тут має бути, як і відповідальність за це.
До речі, є певна частина громадян, яка по-різному виправдовує, захищає таких «зірок». А втім, це дивно виглядає, коли захищають брехню від правди. Але про це я поділюся з Вами вже в окремій статті.
Залишаймося разом!
